Спеціалізований суд, такий собі суддівський трибунал

1454321326_2

Повернувшись до Луцька після зустрічі з експертами Центру політико-правових реформ та поділившись інформацією з колегами про ідеї щодо реформи судової системи, разом з ними прийшла до таких висновків. Власне в полі обговорення є два дуже важливі питання: 1) якою має бути роль громадськості у судовій реформі; 2) яким чином контролювати діяльність суддів. Щодо першого, то наразі є два основні підходи до ролі громадськості. Одні виступають проти будь-якої участі громадськості, їм опонують ті, хто пропонує надати громадськості надзвичайні повноваження. Не менш складним є питання контролю. Отже щодо першого і другого пропонуються такі думки. Сприйміть їх, як пропозиції.

ПЕРШЕ. Щодо залучення громадськості до контролю за діяльністю суддів.
На моє та моїх колег переконання участь громадськості у будь-якій суспільній справі не може перевищувати можливості громадських організацій чи окремих громадських активістів. Можливості визначаються: а) рівнем кваліфікації, освітою, досвідом окремих членів, рівнем і характером взаємин у будь-якій організації; б) правами, наданими законом, а відповідно, покладеними на них обов’язками. Щодо обов’язків, то, на жаль, далеко не завжди особи, які не обтяжені службовими повноваженнями, сповна та адекватно розуміють суть обов’язків та готові відповідати за свої прорахунки. Неурядові, громадські організації в контексті реформування та діяльності судової системи можуть доволі успішно виконувати інформаційну та просвітницьку роботи. Інформаційна робота може виражатись у громадському моніторингу роботи судів, окремих суддів, тобто виявленні недоліків або навіть правопорушень з боку суддів, інших працівників судів. Донесення цієї інформації до загалу та компетентних органів. Просвітницька робота полягає у поширенні серед різних верств суспільства знань про те, що таке судова влада і якими насправді мають бути суди і судді. Така робота згодом може спричинитися до того, що суди та суддів контролюватимуть не лише активісти, а й значна кількість пересічних громадян, яким довелось зіткнутись із судом.
Громадський діяч не повинен оцінювати роботу судді, вже тільки через свою некомпетентність або невідповідальність перед суспільством за свої висновки. Проте громадський діяч чи громадські організації, об’єднання можуть спричинитись до формування судової, як складової, правової культури суспільства. У сучасній Україні судовою, тим паче, правовою культурою не володіють чимало суддів та правоохоронців. Сучасна українська судова система, попри свою юридичну оформленість, перебуває за межами права. Не будь так, не було б потреби реформувати усю судову систему, а не обмежитись звільненням окремого десятка суддів.

ДРУГЕ. Щодо виявлення суддівської непрофесійності, ухвалених неправосудних рішень.
Механізм виявлення має бути простим і імперативним, а не таким, який є наразі.
У Законі України «Про судоустрій та статус суддів» потрібно передбачити спеціалізований суд з розгляду справ суддів. Цей суд може стосуватись і справ високих чинів правоохоронців. Структурно територіально таких судів може бути п’ять на всю Україну, тобто вони мають складатись з п’яти спеціалізованих судів першої інстанції та окремої палати Верховного Суду України з розгляду касаційних скарг засуджених або покараних суддів та правоохоронців.
За наявності такого спеціалізованого суду, кожна особа, яка вважає дії судді неправомірними чи несправедливими подає не скаргу в установу (ВККСУ), яка є просто колегіальним органом (нікчемна копія суду присяжних), а позовну заяву у спеціалізований суд, де справи досліджують не більш, аніж три судді. Саме ці судді кваліфікують дії зазначені у справі, а тому приймають рішення: а) відмовити у задоволенні позову, б) накласти на суддю стягнення, в) притягнути до кримінальної відповідальності та призначити покарання. Суддя або позивач мають право оскаржити рішення спеціалізованого суду у Верховному Суді.
Склад таких спеціалізованих судів має формуватись на особливих конкурсних засадах, ще більш прискіпливих, аніж склад НАБУ. Головне, що має бути результатом – кваліфікований, своєчасний розгляд кожної позовної заяви, неможливість зовнішнього втручання у діяльність суддів спеціалізованого суду.
Якщо СБУ, МВС, згодом Прокуратура, мають служби внутрішньої безпеки, які є адекватними діяльності цих установ, то чому суд контролює декоративний колегіальний орган з числа колег по цеху. Має бути адекватна служба безпеки – спеціалізований суд, такий собі суддівський трибунал.

Вероніка Романович

Учасник Мережі Вільних Місцевих Політиків, громадський діяч,

депутат Камінь-Каширської районної ради 6-го скликання

романович-300x198

Приєднуйтесь до нас, та отримуйте на Ваш е-mail найцікавіші новини нашого сайту!
Share to Facebook
Share to Google Plus

Залишити коментар

Ви маєте бути авторизовані, щоб розмістити коментар.