Вибори, кандидати, репутація, довіра – що на виході?

Статтю підготував учасник “Гільдії експертів" - Олексій Буряченко, котрий є експертом з питань:

- Ефективної взаємодії NGO та місцевих лідерів з органами державної влади та місцевого самоврядування в умовах децентралізації;
- Проведення виборчої кампанії "Від А до Я";
- Кращого регулювання державної політики: аналіз та механізми впровадження;
- Практичних механізмів ефективного створення та функціонування ОТГ в Україні (замовники: органи влади та місцевого самоврядування);
- Впровадження та реалізація реформи Громадського здоров'я в Україні;
- Формування бажаного іміджу та репутації політичних патрій та окремих політиків.

 

Останнім часом мої друзі та просто знайомі часто запитують мене: «а що буде з виборами, на них взагалі йти потрібно?», «хто виграє?», «за кого голосувати?». Переконаний, що на ці запитання кожен із нас має відповісти собі тільки сам.

Разом з тим, на деякі запитання спробую максимально лаконічно, наскільки це можливо, відповісти у цьому матеріалі.  

В своєму матеріалі використаю запитання пані О. Ляшенко, яка є кореспондентом в Київському офісі інтернет-видання Xinhua News Agency.

ПИТАННЯ: 


1. Яка атмосфера панує в Україні напередодні виборів президента? Чи довіряють люди потенційним кандидатам?

Напередодні офіційного старту президентських виборів «в повітрі» атмосфера невизначеності та інтриги.

Візуальна та теле- реклама кандидатів змішуються в інформаційному потоці з не менш важливим прийняттям бюджету та підвищенням ціни на природний газ для населення.

Також, необхідно враховувати таємницю повноважень президента. Про плани на Банковій стосовно внесення змін до Конституції (в листопаді-грудні) ідуть уже певний час досить предметні розмови. Можливе зменшення обсягу повноважень Президента, враховуючи заявлену в Конституції модель парламентсько-президентської республіки, значно змінить акценти як окремих кандидатів, так і цілих політичних сил.

Фактичне та потужне ресурсне забезпечення своїх передвиборних кампаній розпочали тільки 5-6 кандидатів, серед яких майже усі лідери рейтингів.

Питання ДОВІРИ стане КЛЮЧОВИМ у риториці та внутрішньому стратегуванні кандидатів та їх команд.

А зараз фактично чим більше той чи інший кандидат знаходився при владі і наскільки високий пост займав, тим пропорційно нижчий коефіцієнт довіри у населення.

Так, враховуючи вищевикладене, найбільший рейтинг довіри мають Зеленський та Вакарчук.

2. У чому складність проведення виборів в нинішній політичній та економічній ситуації?

Вибори відбудуться – це факт. Враховуючи складність економічної та політичної ситуації вибори можуть стати тим природнім та еволюційним «виходом пару», який передбачений механізмами сталих світових демократій.

3. Як Ви вважаєте, вибори президента в Україні в 2019 році пройдуть в один тур або в два тури?

Скоріш за все, вибори Президента України 2019 року пройдуть у 2 тури.

4. Хто з потенційних кандидатів у президенти України має найбільше шансів на успіх, якщо вибори відбудуться в першому турі? А в другому турі?

Повторююсь, що скоріш за все вибори в один тур не відбудуться.

На те є декілька ще додаткових причин. Якщо брати першу потенційну п’ятірку, то у:

1) Юлії Тимошенко дуже великий антирейтинг, який навіть наближається до її «плюсового» рейтингу (20-21% за результатами спільного опитування КМІС, Центру Разумкова

та Соціологічної групи Рейтинг від 13.11.18, які будуть використані як базові в подальшій аналітиці) і цей факт зіграє свою негативну роль при її можливому виході до другого туру;

 

2) Петра Порошенко наразі рейтинг недостатній для перемоги у першому турі (9-10%), а враховуючи швидке настання зими, початок опалювального сезону та закладене в Новому бюджеті (2019) підвищення курсу долара США (мінімум до 30 гривень за долар), великого зростання чекати не слід;

3) Володимир Зеленський (10-11%), Станіслав Вакарчук (5-6%). Ще жоден з цих можливих кандидатів офіційно не заявив про свої Президентські амбіції. Враховуючи близькість оголошення виборів (грудень 2018 року), то якісно мобілізувати команди по всій країні, вищезазначені можливі кандидати, можуть просто не встигнути. І про захист результатів виборів, теж не потрібно забувати, тому якісна команда в будь-якому разі буде відігравати значну роль на протязі усіх перегонів.

4) Юрій Бойко. Важко прогнозувати результат, оскільки наразі рейтинг даного кандидата складає приблизно 8-9% (Результати спільного опитування КМІС, Центру Разумкова

та Соціологічної групи Рейтинг від 13.11.18) і саме зараз відбувається активна фаза перемовин опозиційних партій. Якщо Юрій Бойко стане єдиним кандидатом від опозиції, то у нього є реальні шанси вийти у другий тур.

5) Анатолій Гриценко. Хоча і має досить стабільно-високий рейтинг (близько 9-10%) працює на «ліберальному» електоральному полі ще декількох можливих кандидатів (найбільший рейтинг у А.Садового – 2-3%), та і перспектив росту рейтингу А.Гриценка без значних медіа-подій, які ініціювати буде сам А.Гриценко, не багато.

Прогнозувати ДРУГИЙ тур президентських виборів на сьогодні досить не вдячна справа. Разом з тим, можна виділити основні тенденції, тренди та ризики з якими зіштовхнуться кандидати в другому турі. Так,

  1. Основним питанням стане питання «ДОВІРИ» до кандидата, його зовнішнього іміджу та напрацьованої репутації. Якщо свій імідж кандидати зможуть досить вдало моделювати в залежності від електоральних настроїв, то репутацію, як більш сталий маркер (показник) покращити в короткостроковий період буде досить важко;

  2. Наступним важливим показником буде наявний антирейтинг кандидата. В цьому рейтингу «пальму першості» тримають Ю.Тимошенко, П.Порошенко та Ю.Бойко. Адже може скластись ситуація коли будуть голосувати, не «за», а «проти» кандидата;

  3. «Темними конячками» другого туру можуть стати «комік чи співак», у цьому випадку так-звані «народні» кандидати будуть мати значний шанс на перемогу;

  4. У разі виходу в другий тур Ю.Бойка (чи будь-якого іншого представника опозиції) буде реанімовано тему «різної України» активізуючи опозиційний електорат південно-східної частини країни;

  5. Важливим питанням залишається можливість для голосування ВПО (внутрішньо-переміщених осіб), оскільки ця категорія виборців є досить активна та вмотивована і хто зможе їх мобілізувати отримає значний «бонус» в кошик голосів;

  6. Враховуючи дату виборів (31 березня 2019 року) і прогнозовано ще холодну пору року, явка на виборчі дільниці буде малою. Отже кандидатам потрібно буде докласти багато зусиль щоб довести саме «свого» виборця до дільниці. В такій ситуації (як і в аналогічний літньо-відпускний сезон) перевагу будуть мати «сили», які мають вплив на залучення адміністративного ресурсу.

5. Як ви оцінюєте шанси Ю.Тимошенко на перемогу?

У Тимошенко Ю. досить великі шанси на остаточну перемогу. Але такі висновки можна зробити тільки враховуючи різноманітні соціологічні дослідження та високу активність самої Ю. Тимошенко та її команди. Разом з тим, усі точки над «і» розставлять самі вибори.

Також потрібно відзначити різку зміну зовнішнього іміджу Ю. Тимошенко. Так, сучасна Ю.Тимошенко на усіх ефірах, заходах та зустрічах із завчасно підготовленими професійними презентаціями, які дають візуалізацію та підвищують довіру до тез та бачень кандидата в президенти.

Акцент своєї передвиборчої програми «Леді Ю.» ставить на «Новий економічний курс України» та «Новий суспільний договір». Для розробки цих комплексних документів Ю.Тимошенко залучила відомих експертів, яких тим самим доєднала до команди своїх прихильників.

Як наслідок, бачимо зміну в риториці від – «я так думаю» до – «я пропоную бачення провідних експертів країни і буду допомагати в просуванні їх напрацювань». Ця стратегія успішно перейнята у закордонних (західних) політичних консультантів і уже довела свою ефективність.

Разом з тим, навіть така різка зміна іміджу Ю.Тимошенко має досить не значний вплив на зміну її «репутаційного навантаження». Хоча, як показує досвід попередніх виборів, «політична пам’ять» у громадян України досить низька, а це говорить про низький рівень політичної культури (дана теза відноситься абсолютно до всіх кандидатів ТОП-10, окрім кандидатів, які не мають відношення до теперішньої влади чи опозиції).

6. Як ви оцінюєте шанси П.Порошенко на перемогу? Чи може статися так, що П.Порошенко вирішить не висувати свою кандидатуру, адже офіційної заяви про його участь у президентській гонці не було? Кого може висунути БПП, якщо П. Порошенко не балотуватиметься на другий термін?

Шанси на перемогу П.Порошенко є також досить високими.

На це є цілий ряд причин:

  1. Стабільна соціологія рейтингів П.Порошенка;

  2. Відсутність суттєвих провалів в діяльності Уряду (стабілізація макроекономічних показників, успіх реформи децентралізації, стабільна дипломатична лінія держави, загальне підвищення обороноздатності);

  3. Переобрання ЦВК (Центральної Виборчої Комісії) в якому чинна коаліція ВРУ має досить потужні позиції;

  4. Стабільна робота ВРУ коли питання є невідкладними та стратегічно важливими;

  5. Досі потужна роль місцевих адміністрацій. Також, необхідно враховувати останні зміни до закону «Про місцеві державні адміністрації» згідно яких голови та заступники МДА є уже фактично вагомими учасниками політичного процесу, оскільки призначаються без конкурсу (Президентом України), не є державними службовцями та мають право очолювати навіть виборчий штаб (думаю не потрібно роз’яснювати чиї інтереси вони будуть представляти).

Резюмуючи, Асоціація і БезВіз однозначно дуже важливе досягнення президента П.Порошенка. Разом з тим, і український бізнес і, що найголовніше, звичайні люди отримали можливість відчути як живуть «там», на заході. Як наслідок шалена та майже не контрольована трудова міграція людей, які насправді хочуть «жити по-новому» і готові для цього важко працювати.

«УКРАЇНСЬКА МРІЯ» пересічного громадянина – це не розбудува Своєї країни та досягнення в ній успіху, а отримання гідного заробітку саме за кордоном, оскільки в Україні це майже не можливо. І ключове тут саме питання ДОВІРИ, про яке ми неодноразово уже говорили. Нажаль Президенту П.Порошенку, коаліції ВРУ та Уряду, не вдалося, на сьогоднішній день, переконати працездатних та схильних до креативу українців, що вони є найнятими менеджерами («слугами народу»), а не народ є їх джерелом збагачення та самореалізації.

П.Порошенко на 99,9% піде на вибори, оскільки альтернатив в його команді з таким рейтингом та ресурсними можливостями просто не існує.

Також необхідно враховувати чинник війни, важкі відносини з РФ (на межі розриву дипломатичних відносин), невдоволення сьогоднішнім станом справ певних фінансових та олігархічних груп. Усі ці чинники ставлять перед П.Порошенком та його командою наступне надважливе завдання – максимально залишитись при владі на різних рівнях, оскільки в разі поразки наслідки можуть бути не контрольованими. Першим кроком для цього є – вибори Президента України 2019 року.

7. Чи може помінятися євроатлантичний курс України після виборів в разі перемоги кандидата не лояльного до Європи та НАТО?

Питання Євроатлантичного курсу України є стратегічно важливим в контексті війни на Сході та анексії Криму. Євроатлантичний альянс на сьогодні сприймається як гарантія миру та безпеки. Так це чи не так, важко дати однозначну відповідь. Я не претендую на експертність в міжнародних безпекових питаннях, але дещо відчуваю, а в дечому навіть переконаний.

Так:

  1. Україні дуже потрібні стратегічні партнери, які реально можуть стати на захист СПІЛЬНИХ інтересів;

  2. Військові та інституційні потужності НАТО значно перевищують потужності РФ і це факт;

  3. Сприйняття громадянами України питання приєднання до НАТО є досить високим (близько 60%), хоча уже і починає втрачати свої позиції;

Але у всій цій історії є багато «відкритих» питань:

  1. Чи бачать Україну повноцінним членом в самому НАТО?

  2. Чи спроможна складна «бюрократична машина» НАТО швидко мобілізуватися та реагувати на справжні військові та безпекові виклики?

  3. Скільки потрібно буде теперішній Україні часу та ресурсів для всебічного переходу до інтегрованого стандарту НАТО?

  4. Чи буде взагалі актуальним НАТО в подальшому, враховуючи «гібридизацію» війни в цілому?

Питань багато, але на деякі ми можемо, вже зараз, дати відповіді. Після Революції Гідності для теперішньої України питання про зближення з РФ не іде. Отже вектор Євроінтеграції та Євроатлантичний напрям буде продовжено в будь-якому разі, хто б не прийшов до влади.

Враховуючи вищевикладене, шлях України скоріш за все лежить через побудову СВОЄЇ потужної військово-безпекової системи але саме за стандартами НАТО.

8. Які шанси на вирішення конфлікту на Донбасі після виборів?

Питання Донбасу стало самим маніпулятивним питанням напередодні старту виборчого процесу. Так приблизно кожен другий кандидат говорить про 100% повернення Донбасу, якщо його виберуть Президентом України, але не говорять якою ціною.

Ситуація на Донбасі після нещодавнього проведення там «псевдовиборів» стала ще більш політично складною.

Також важливими фактами є всебічне блокування РФ введення «голубих шоломів» саме по кордону України, а не на теперішній «лінії розмежування» та не досягнення домовленостей про можливість введення Поліцейської місії Євросоюзу.

 

Реінтеграція Донбасу, насамперед економічна, стане одним із головних питань порядку денного будь-кого хто стане Президентом України. Прогнозую, що швидкого «вирішення конфлікту» на Донбасі після виборів не відбудеться в жодному разі.

9. Як ви оцінюєте шанси зближення України з Китаєм після виборів? Який кандидат, на вашу думку, найбільш лояльний до КНР?

Вектор співпраці з Китаєм є наразі недооціненим, але, разом з тим, дуже обопільно перспективним. Фактори надшвидких економічних темпів росту Китаю, за останні роки, та вдале географічне розташування України, з можливістю використання багатьох наявних ресурсних баз, можуть стати надійним фундаментом для взаємовигідних відносин між Україною та Китаєм з отриманням максимальної двосторонньої вигоди (як економічної так і політичної).

Тому вважаю, що взаємовідносини між Україною та Китаєм найближчим часом мають перейти на якісно новий рівень.

Чи залежатиме питання посилення «Китайського вектору» від майбутнього президента України, думаю що так.

Найкомфортніше зможе вибудовувати якісно нові взаємовідносини з Китаєм президент на якого буде мати мінімальний вплив РФ і який налаштований на Євроінтеграцію, оскільки неформальна конкуренція РФ та Китаю за зони впливу іде уже досить довгий час, хоча сильно і не афішується.

Також не потрібно забувати, що Китай має певні амбіції щодо територій РФ, які уже на 70-90% заселені китайцями і які уже асимілюють росіян, а не навпаки.

А наостанок хочу поділитися певною інсайдерською інформацію, яку отримав безпосередньо під час одного свідського заходу високого рівня із західними політиками. Так, на запитання: «Хто із кандидатів є фаворитом заходу на прийдешніх виборах Президента України», відповідь була приблизно наступною:

«Заходу важливо, хто стане майбутнім Президентом України. Разом з тим, втручання або будь-яке нав’язування своєї позиції не планується. Україна є демократичною державою і має право на власний політичний вибір.

Наразі жоден кандидат на 100% не влаштовує а ні США, а ні Європу, за виключенням С.Вакарчука, але там є ще багато питань. Захід буде розмовляти з будь-яким переможцем виборів та підтримувати попередньо обраний курс на Євроінтеграцію України.

В певних політичних колах Заходу не вірять в повноцінне політичне життя (повний строк повноважень) будь-якого Президента-2019 та Парламенту-2019».

Цікаві тези і є над чим замислитись - чи не так?…

 

 Олексій Буряченко

 


Коментарі

Додати свій коментар
Невідомий 29-11-2018 12:25:08
Вакарчук не Станіслав! Якщо в словах помилки, може, ви і цифри наплутали?

Авторизація

Забули пароль?

Назад