Джентельмени удачі політичних перегонів  "по-українськи"

Статтю підготував учасник “Гільдії експертів" - Олексій Буряченко, експерт з питань:

- Ефективної взаємодії NGO та місцевих лідерів з органами державної влади та місцевого самоврядування в умовах децентралізації;
- Проведення виборчої кампанії "Від А до Я";
- Кращого регулювання державної політики: аналіз та механізми впровадження;
- Практичних механізмів ефективного створення та функціонування ОТГ в Україні (замовники: органи влади та місцевого самоврядування);
- Впровадження та реалізація реформи Громадського здоров'я в Україні;
- Формування бажаного іміджу та репутації політичних патрій та окремих політиків.

 

 

 

Стаття написана станом на 04.02.2019 р.

Вы из какого общества, ребята?
«Трудовые резервы».
А что, «Динамо» бежит?
Все бегут!


ПРЕАМБУЛА

От і настала дата закінчення подання документів осіб, котрі бажають стати кандидатами в Президенти України (03.02.2019).

У цьому матеріалі я спробую дати відповідь на декілька запитань, які турбують пересічних українців, не вдаючись до детального аналізу цілого ряду соціологічних досліджень та рейтингів кандидатів.

  • Чому на цих чергових виборах на пост Президента України так багато абсолютно різних кандидатів?
  • Які цілі переслідують кандидати в Президенти України?

Так, з 31 грудня 2018 року по 3 листопада 2019 року, до ЦВК було подано 88 пакетів документів від осіб, котрі виявили бажання стати кандидатом в Президенти України.
Станом на 04.02.2019 ЦВК офіційно зареєструвала 28 кандидатів, 20 – відмовила і 40 відповідно очікують на рішення. Остання дата оголошення фінального списку кандидатів для ЦВК – 09.02.2019, тобто через 5 діб. 
Разом з тим, навіть та інформація про уже зареєстрованих кандидатів та тих осіб, які ще очікують на рішення ЦВК дозволяє нам зробити базовий аналіз і дати відповіді на поставлені запитання.
 
Ми сьогодні будемо «сортувати» кандидатів, яких уже зареєстрували в ЦВК за виключенням П.Порошенка, який наразі ще очікує на таке рішення, але, по даним усіх соціологічних досліджень, уже є реальним претендентом на другий тур.

Аналізувати шанси та перспективи громадян України, яким відмовлено в реєстрації не має жодного сенсу. Оскільки кожному із них відмовлено абсолютно законно, більше того по формальним підставам, таким як не сплата внеску (2,5 млн.грн.), або не відповідність критеріям пакету документів для реєстрації.
А навіщо було взагалі подаватися, запитаєте ви? На те у кожного є свої причини, але більшість із них приблизно такі – щоб не забували, або щоб говорили. Такий крок підняття базової впізнаваності (про що я писав у своїй статті «Вибір без вибору або політичний анабіоз» https://ua.112.ua/mnenie/vybir-bez-vyboru-abo-politychnyi-anabioz-475724.html) є дієвим, але досить сумнівним, якщо говорити про політичну ідентичність такого політика в майбутньому. Адже завжди такому політику, підприємцю або громадському діячу будуть згадувати та закидати тези накштал – «та він навіть в кандидати зареєструватися не зміг!».

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ

Гадаю необхідно спочатку окремо спинитися на висуванцях від парламентських політичних партій, оскільки за формою правління Україна – є парламентсько-президентська республіка.
Нагадаю, що таких в цьому складі ВР є 6: «Народний Фронт» (в подальшому - НФ), «Блок Петра Парошенка» (далі -БПП), «Об’єднання «Самопоміч» (далі - Самопоміч), «Опозиційний блок» (далі - ОБ), «Радикальна Партія Олега Ляшка» (далі - Радикальна партія) і Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» (далі - Батьківщина).
Потрібно відзначити цікавий факт, що від НФ, ОБ, та БПП формально відсутні кандидати в Президенти України, а частка представників цих партій у ВРУ складає 68% (154 депутата із 225).
І тільки від Самопомочі, Радикальної партії та Батьківщини були висунуті кандидати, А.Садовий, О.Ляшко і Ю.Тимошенко відповідно.
Причини не висунення в кандидати від БПП П.Порошенка, а від ОБ О.Вілкула є технічні, але абсолютно різними за своєю суттю. Якщо у штабі П.Порошенка прагматично прорахували, що технічно(фінансово, ідеологічно) вести кампанію буде легше будучи самовисуванцем, то з ОБ ситуація значно складніша і заплутаніша, більше того юридично-скована судовими заборонами на проведення реєстраційних дій.

Враховуючи та аналізуючи досить значні обсяги інформації, можна зробити висновки, що склад наступного парламенту буде АБСОЛЮТНО інший, більш РІЗНОМАНІТНИЙ і значно РОЗДРІБНЕНІШИЙ.
Тобто, не виключаю, що деякі із ПП які наразі присутні в парламенті пройдуть і в наступний, але абсолютно переконаний, що партій буде не менше 9, а депутатські мандати, які вони між собою поділять, не дозволять навіть половині з них створити наступну коаліцію.   

КАНДИДАТИ В ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ

А ты зачеп побежал?
Все побежали и я побежал!

Ця цитата із відомого кінофільму іронічно та досить поверхнево відображає справжні бажання та цілі офіційно зареєстрованих кандидатів в Президенти України.
 
Нагадаю, що ті кандидатів, яких офіційно зареєструвала ЦВК, по-перше сплатили офіційний внесок у 2,5 млн.грн., по-друге мають наповнити свій виборчий рахунок для забезпечення проведення виборчої кампанії (як мінімум на друк агітаційного матеріалу, не кажучи вже про зовнішню та теле- рекламу) і по-третє, прогнозую, що більшість кандидатів не будуть цуратися витрачати кошти з так-званої «чорної каси», оскільки під час звітування за отримані та використані кошти необхідно буде відкривати їх джерела, а це завжди «привід для роздумів» контролюючих та правоохоронних органів.
Не вдаючись в детальні прорахунки, констатуємо, що кандидат для проведення своєї виборчої кампанії має акумулювати та витратити досить пристойну суму коштів.
Отже, кандидування в Президенти України є справою відповідальною і досить ресурсно-затратною, а в теперішньому економічному стані дозволити собі може це далеко не кожен навіть досить потужний підприємець чи політик.

«А чего ты его держишь? Пусть идет! Год у него был… Три за побег, пять за детсад. Иди, иди, Вась»

Відповідь тільки одна. Кожен із кандидатів сприймає своє балатування виключно як ІНВЕСТИЦІЮ В СЕБЕ!
Серед інших супутніх причин можна називати і захист свого бізнесу, і прихід до влади, і отримання достойного «місця під сонцем», і підвищення власної впізнаваності та рейтингу, але найголовніше – це інвестиція в «себе коханого».
Наявність публічності, впізнаваності та рейтингу дозволяють вирішувати майже усі поточні питання в політиці «по-українські». 
Із власних спостережень, скажу, що, нажаль, дуже мало із поточних кандидатів замислюються над питаннями політичної пам’яті, реалізації виборчих обіцянок, чи тим більше формуванням сталої політичної репутації. 

І якщо повернутись безпосередньо до самих кандидатів, то градувати їх пропоную на такі категорії:
Кандидати, які мають реальні шанси на другий тур;
Кандидати, які уже починають працювати на вибори до ВР від політичних партій (31 жовтня 2019 року);
Кандидати, які планують потрапити до ВРУ або у списку «прохідної партії», або через мажоритарний округ (таких кандидатів більшість). 

Так, до першої категорії, згідно даних останніх різних соціологічних досліджень, мають шанси потрапити три кандидати – це П.Порошенко (самовисуванець), Ю.Тимошенко (Батьківщина) і В.Зеленський (Слуга народу).

Про їх політичні перипетії уже багато сказано і сказано буде ще більше, тому спинятися на цій категорії ми не будемо. Життя покаже.
Тільки одне необхідно все ж відзначити – це феномен В.Зеленського в Українській політиці. Який за місяць увірвався в уже досить сталу парадигму боротьби П. Порошенко – Ю. Тимошенко і навіть по деяким дослідженням наразі займає перше місце у рейтингах вподобань українців, які визначилися зі своїм кандидатом.
 Але усе не так просто і однозначно… Серед основних ризиків в кампанії В.Зеленського необхідно визначити саме можливість реального захисту отриманих голосів під час самого голосування, адже навіть при мобілізації волонтерів по усій країні, ці люди, у своїй більшості, не будуть професійними юристами чи спостерігачами. А за можливість юридичного захисту результатів голосування в судах взагалі поки мова не йде, оскільки в регіонах країни поки що публічно не розгорнуті виборчі штаби. У керівників штабу В.Зеленського на сьогодні є дуже багато викликів і ми найближчим часом побачимо як вони з цим впораються…

Другу категорію є необхідність ще розділити на дві під категорії:

Кандидати, які зі своїми партіями планують отримати електоральну підтримку на виборах до ВРУ на рівні 2% і вище;
Кандидати, які будуть весту реальну боротьбу за прохід до ВРУ, тобто отримати 5% і більше голосів.

 Розуміння такої градації є дуже важливим, оскільки далеко не всі партії мають належні ресурси, як матеріальні так і не матеріальні для реальної боротьби за проходження до складу ВРУ уже цієї осені. А отримання від 2% до 5% дозволить їм надійно закріпитися в українському політикумі як сталим політичним структурам, які мають певну електоральну підтримку населення і, що не менш важливо, визнання цієї підтримки державою через механізми державного фінансування політичних партій. Нагадаю, що ПП має право на державне фінансування якщо вона набрала більше 2% голосів виборців під час виборів до ВРУ.
Із цього можна зробити висновок, що і самим ПП і їх лідерам є за що боротися, а вибори Президента України, під час цього виборчого циклу, ніхто із експертів не відділяє від виборів до ВРУ.
Ці виборчі перегони є взаємозалежними і взаємоперетікаючими. Після виборів Президента України і перед виборами до ВРУ партіями буде корегуватись лише тактика, а стратегія досягнення політичних цілей буде лишатися незмінною. 

До першої категорії, із великою долею вірогідності, можна віднести таких кандидатів як Г.Балашов, Д.Добродомов, В.Наливайченко, Є.Мураєв і прогнозую що І.Смешко, оскільки його поточний рейтинг продукує створення нової ПП.
До другої, гіпотетично можна віднести: О.Вілкула, А.Гриценка, Р.Кошулинського, В.Ляшка, А.Садового, С.Таруту і О.Шевченка.
Підкреслюю, що припущення відносно градації кандидатів є досить умовним і усе може кардинально змінитися, оскільки до виборів ще майже два місяці.

 Градувати та аналізувати кандидатів у третій категорії не вбачаю поки що сенсу, хоча і не виключаю, що хтось із них за рахунок вдалої кампанії зможе перейти в другу категорію.
Кандидати яких ми ще не назвали і яких я суб’єктивно відніс до третьої категорії нажаль не мають, у своїй більшості, достатньої впізнаваності на всеукраїнському рівні, або мають значний антирейтнг/малий рейтинг.  Потенціал для підвищення позитивного рейтингу даних кандидатів є досить сумнівний, оскільки він на пряму співвідноситься з їх впізнаваністю та ще багатьма факторами.

Резюмуючи необхідно сказати, що тільки від активної позиції громадськості, свідомого вибору кожного з Нас напряму і безпосередньо залежить політичне і, як наслідок, економічне майбутнє нашої держави!
Високий рівень політичної культури – це та важлива складова сучасного громадянина України, яка має його ідентифікувати та якісно відрізняти від наївно ошуканих прихильників «русского мира» та наближати до найкращих зразків цивілізованого та прогресивного західного суспільства.

Потрібно абсолютно свідомо розуміти формулу:

Мій голос сьогодні – майбутнє моїх дітей завтра!

А наскільки ми успішно реалізуємо цю формулу покаже тільки час.


 


Коментарі

Додати свій коментар

Авторизація

Забули пароль?

Назад